Сучасний українець постає перед нами у різному вигляді. Думаю, це залежить від його віку та оточуючого середовища.
Візьмемо до прикладу літню людину. Вона також постає перед суспільством у різних образах. Чи то громадянин радянської закалки, чи інтелігент, який досі живе минулим, чи п’яний та немічний чоловік, який, можна сказати, не живе, а просто існує.
Якщо ж брати молодь, то ми можемо побачити або 15-річних дітей з пляшкою у руках та сигаркою в зубах, або тих, яких зараз називають «золотою» молоддю, розбещених батьківськими грошима, або ж справді людей, які хочуть побудувати сім’ю, добитися чогось у житті, здійснити свої мрії.
Але ж чому люди одного й того ж віку можуть бути такими різними? Як я вже казала, оточуюче середовище. Тобто те, як людину виховали батьки, вчителі, з ким вона в дитинстві товаришувала і т. ін.
Згадаймо минуле. Як виглядав українець сотні років тому? Національний одяг: вишиванка, у дівчат вінки, у хлопців шаровари. Раніше національне свято було релігіозним. Дотримувалися традицій та обрядів. Нині таке лиш прочитаєш у книжках.
Що ж ми бачимо сьогодні? Джинси та кеди, тату, пірсинг, різні субкультури, пити та палити – модно, навушнику у вухах, у кишені iPhone, mp3 плеєр чи ще якась нова технологія за купу грошей. Ні, нічого проти прогресу науки не маю, навіть тільки за. Але вся біда в тім, що лише це залишилося цінністю для сучасного українця. Для більшості театр та опера – це вже не круто, книжки тепер мало хто любить читати, що таке писати листи на папері певно вже й забули, зараз для цього є Інтернет. Але ж все таки як приємно заглянути у поштову скриньку квартири і знайти там декілька конвертів з марками. Для багатьох це вже стало якоюсь нісенітницею. Вважаю, що потрібно йти в ногу зі світом, але й не забувати минулих цінностей нашої культури.
Тепер давайте проаналізуємо найголовнішу деталь сучасного українця. Його мовлення, адже від нього залежить те, як його сприймуть оточуючі і як сама людина буде впливати на інших. Сьогодні кожен із нас знає, що з цією проблемою стикається кожний другий у нашій країні. Ця мовна ситуація набрала катастрофічного масштабу. Від того ж мовлення залежить, як людина і виглядає. Особисто я вважаю, що якби кожна українська дитина спілкувалася своєю національною мовою, то культура вдягання і манера поведінки була би більш-менш нормалізованою. Але, звичайно, однієї мови не достатньо.
Обов’язковий елемент формування людини стосується того, як виховували в дитинстві батьки. Чи поважав старших, чи добре себе вів та слухався мами з татом, чи не бився з дітьми у школі чи на подвір’ї. Адже як себе людина поводить залежить саме від батьків. Також вони мусять прослідкувати аби у дитини розкрився якийсь хист чи то до малювання, чи то до музики. Для цього вони віддають дитину у мистецький гурток. Мама з татом мусять також прослідкувати за успішністю дитини, щоб ще з дитинства вона полюбила працю та сумлінне навчання. І після того, як батьки виконають свій обов’язок, їхня донька чи син зможе показати себе, як віддзеркалення мами чи то тата, перед суспільством.
Від виховання людини також залежать й інші люди, наприклад, вчителі чи однокласники. Під час дорослішання людина зазвичай бере приклад з оточуючих. А крім батьків, дитина проводить свій час ще й з ними. Навіть більшу частину свого часу. Отже, у школі мусить бути здорове оточення, але, як ми знаємо, саме з дитячого садочка чи вже зі школи діти приносять додому лайливі слова чи ще щось. Тому батьки мусять відгородити від зовнішнього світу свою дитину хоча б вдома.
Отже, ми вже виявили такі проблемні ознаки сучасного українця, як манера спілкування, його поведінка, ставлення до інших людей та до речей, як до матеріальних цінностей.
Тепер поговоримо про духовні цінності. Для когось це зв’язок з рідними, друзями, коханими людьми. Для інших це внутрішній спокій. Тому часто люди вглиблюються у релігії. Вивчають її, хочуть знайти у собі гармонію. Для декого духовні цінності – це історія. Пізнання чогось нового з минулого: чи то знайдена гробниць якогось фараона, чи рештки глечиків з часів трипільської культури, чи найдрібніші докази існування Атлантиди або інопланетного життя. У кожного свій душевний спокій. Але багато у кого, особливо з молоді, взагалі не існує цього. Можливо немає ні батьків, ні вірних друзів, ні коханого. Можливо ця людина запеклий атеїст і навіть не хоче розглядати питання про існування Всевишнього. А можливо взагалі не чула ні про Атлантиду, ні про календар Майя, наприклад. Ось це справді стає великою проблемою, коли людина має за головне лише матеріальні цінності життя.
Отже, сучасний українець не завжди тішить око оточуючих. Але кожен з нас мусить слідкувати за таким:
· спілкуванням;
· поведінкою;
· манерою вдягання;
· душевним спокоєм (тобто звертати увагу у світі не лише на гроші);
· цінністю родинного вогнища.
Думаю з таким набором пам’яток, сучасний українець стане взірцем цивілізованого громадянина для всього людства.
