Студент — це взагалі створіння цікаве: воно здатне вночі годинами просидіти над книжками, готуючись до іспиту (або ж “відриватись” у якомусь клубі до самого ранку, не зважаючи на завтрашні пари) та солодко задрімати в аудиторії під монотонний голос викладача. Ось таке у нас життя: від крайнощів до крайнощів. Але що ж робити, якщо на годиннику тільки-но 3-тя година дня, а тебе так і тягне на сон (до речі, на собі зауважила, що найдужче “сплячка” проявлявляється у зимові місяці, коли сіро і пасмурно за вікном)? Невже знову лягти поспати зараз, щоб півночі робити домашні завдання, а на парах бачити сни? Ні, це замкнене коло потрібно якось розірвати! Пропоную вжити наступних заходів.
Більше рухайтесь! Коли я відчуваю, що сон настирливо тягне у свої обійми, то встаю і міряю кроками квартиру. Якщо це не допомагає, одягаюсь і йду на вулицю. На щастя, взимку температура низька, що стає у нагоді: холод активізує думки і сприяє “пробудженню”.
Не нехтуйте природним освітленням. Можливо, я і помиляюсь, та все ж дозвольте висловити припущення. З самого дитинства і аж до випуску зі школи мій стіл удома завжди стояв навпроти вікна. І наскільки я пам’ятаю, нападів “сплячки” (навіть узимку) не було. Та відколи я перебралась до іншого міста, до іншої оселі, ця післяобідня млявість стала ледь не щоденним явищем. В той же час я більше не роблю уроки, сидячи біля вікна, як колись. То, може, природне світло і сонячні промені (за гарної погоди) все ж грають роль у насиченні організму енергією і т.п.?
Правильно харчуйтесь. Те, що ми їмо, має значення. Овочі і фрукти поповнять наші запаси сил та бадьорості, а от цукерки чи канапки — навряд чи… Оскільки зараз пора мандаринів, не забувайте про них і горіхи. Улітку ж пам’ятайте про полуниці, малину тощо.
Заохотьте себе до роботи. Вигадайте яку-небудь нагороду за виконання тієї чи іншої справи (звісно, дієвіше, якщо чимось приємним вас мотивуватиме друг або кохана людина). Щоб змусити себе по-справжньому працювати чи вчитись у такий спосіб, необхідна залізна сила волі. Змушена визнати, що мене нагорода, на жаль, не завжди стимулює, а от мого друга, до прикладу, постійно. А якщо й у вас така вражаюча самодисципліна, то, напевно, бажання поспати ви здолаєте без зусиль. До слова, у цих випадках, можна згадати і про таку “прекрасну” річ як дедлайн. Не бійтесь обмежувати себе у часі (головне, не перестарайтесь).
До весни залишилось зовсім трішки: там уже й тепло, й світло, й сонячна погода (а далі узагалі сесія). Ніколи буде думати про сон. Поки ж продовжуйте рухатись та розвиватись, не перетворюючись щодня після обіду на сонний і млявий овоч. Сил вам, друзі!