Що таке справжні реформи, а не декларації?

Країна потребує змін, державу необхідно правильно реформувати – найпоширеніші засади сучасного політичного становища в українському соціумі . На кожному кроці чуємо, що будемо жити по-новому, треба змінюватися починати з себе та крокувати у світле майбутнє. Окрім того, час від часу опиняємося у вирі прийнятті законів та нескінченних обіцянок політиків стосовно впровадження довгоочікуваних реформ.

  То що таке справжні реформи, а не просто декларації? Певно, варто відштовхуватися від сутності значень цих понять, які зазвичай плутають між собою.
  Місцеві вибори  не так вже й давно відбулися. І вже можна буде помітити, чи обіцяні плани політиків стають  лише черговим  маркетинговим ходом задля приваблення аудиторії, чи все-таки помітно впроваджуватимуться у різних сферах функціонування держави, що інтенсивно покращить її розвиток та загальний рейтинг. Спостерігаючи за діяльність західних сусідів, варто зазначити, що нам не вистачає певної рішучості у прийнятті негайних рішень, які кардинально можуть змінити рух в цілому.

   Взагалі сама природа проблеми  виборів тісно пов’язана з подальшим вирішенням суспільних питань, адже як і обираючи «кота в мішку» нічого хорошого з того не візьмеш, так і ігнорування цього політичного процесу призводить  знову-таки до небажаних результатів. Цьогорічні вибори, мушу сказати, трохи засмутили мене. Найбільше обурив великий відсоток людей, які пасивно до цього віднеслися. Особливо це стосується молоді, яка має в першу чергу прагнути до змін. Чомусь сучасні виборці не розуміють всю серйозність свого рішення, вони керуються байдужістю та неохотою розібратися в ідеологіях, в яких доведеться жити, а потім вони скаржаться на відсутність реформ. Таким чином, працююче та молоде покоління віддали своє майбутнє на найближчі п’ять років в руки «обіцяючих» носіїв давно відомих цінностей.

   Варто пам’ятати, що місцеві переможці і будуть диктувати правила життя, включаючи рівень і напрямок впровадження реформ. Саме питання прискорення яких посідає чи не найперше місце, адже їх ефективне проведення може поєднати країну, а гальмування навпаки розворушить націю, ослабивши її сили перед жагучими апетитами агресора.

   Та перш ніж кардинально підходити до питання реформування, слід починати з малої, та водночас найважливішої ланки – зміни в напрямку корупції, суддів, правоохоронних органів та податків. Якщо вдало реформувати ці системи, то можна дійти до неймовірного результату.  Адже, наприклад, подолавши корупцію, можна вже робити наступні кроки до покращення становища в таких галузях як освіта, медицина, тощо.

    у минулому році почалося активне впровадження реформи в правоохоронній галузі, що породило створення незнаного до цього для України органу – «нової поліції». Поки що новостворена гілка влади викликає сподівання у більшості громадян на доброчесний контроль за порядком та справедливістю  покарання. Якщо наслідувати у цій справі Грузію, то можна виграти у створенні міцного державного апарату.

  Загалом, варто не лише сподіватися на виконання обіцянок з боку влади, а й самим брати все під власний контроль, спонукати чиновників до дії та заохочувати молоде покоління до змін.  Бо так каші не зваримо, якщо будемо чекати від виборів до виборів та покірно споживати політичну локшину.

  Слід прагнути до того становища, коли  реформи стануть не просто документами чи офіційними заявами, а заходами з новоствореними умовами для діяльності в певних сферах суспільних відносин. А для того необхідно уважно аналізувати та контролювати усе, що відбувається у нашому оточенні, особливо у політичному часопросторі, даючи оцінку тому чи іншому явищу. Якщо зараз взяти до уваги ту ж саму реформу боротьби з корупцією, то можна прослідкувати, що партії досить мляво підійшли до виконання своїх обіцянок. Та й повній бездіяльності їх звинувачувати їх теж не можна, адже за перші дві сесії Верховна Рада прийняла 651 законодавчий акт. 196 законів стосувалися ідей, озвучених у партійних програмах, з них 16 законів прямо виконують свої обіцянки, отже, решта 180 – або кроки до виконання ідей, або інші законопроекти, спрямовані на ту саму мету, про яку вони не згадують у своїх попередніх цілях.

   Очевидно, програми партій пишуться здебільшого, щоб «сподобатися» максимальній кількості виборцям і щоб складніше було перевірити наявність виконаного. Отож аби нам не доводилося виконувати подвійної роботи, необхідно одразу не лише уважно вчитуватися у передвиборчі програми кандидатів, а й простежити вже зроблене, аби виокремити сумлінно проведену реформу від чергової багатообіцяючої декларації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *