Ці холодні зимові вечори неодміно потрібно чимось розфарбовувати. Один з таких вечорів було вирішено розбавити хорошим фільмом. З цього все і почалося.
1957
Події відбуваються в часи холодної війни. Головний герой – звичайний бруклінський юрист Джеймс Донован, котрий здебільшого займається справами пов’язаними з страхуванням. Спецслужби США ловлять російського шпигуна Рудольфа Абеля та готують слухання, котре «театрально» має показати весь гуманізм американського суду. За псевдозахисника шпигуна обирають Донована. Пізніше, коли «совєти» ловлять американського шпигуна, юриста посилають у Східний Берлін домовлятися про обмін. В ході подій – задача Донована ускладнюється – потрібно поміняти одного російського полоненого на двох американських.
Прибавляє перцю те, що це вигадана історія на тлі відомих історичних подій.На свій сором історії не злюбила ще зі шкільної парти, відповідно плаваю у ній не надто впевнено. Проте після таких фільм, щонайменше хочеться засісти в архівах та читати про шпигунів і тодішню систему. Чому такого не викладають у школі? Там історія настільки стандартизована і сухо подана, що в мене була лише одна мета – не померти від нудьги.
Хто ще міг зняти фільм з настільки класичним голлівудським стилем, окрім Спілберга. Цей чоловік знає свою справу. Картинка фільму з усіма ракурсами, зйомкою пілотів-шпигунів, «атмосферою» тодішнього часу просто неймовірна. Тривалість фільму дві годину з гаком, а дивитися на такі речі можна вічно.
Здавалося, що такого особливого у звичайному страховому адвокатові. Донован непохитний у своїх намірах, не йде на компроміси навіть тоді, коли це може спричинити не лише неприємності, а й бути загрозою життю. З німцями і радянською владою ворогувати – собі дорожче. Цей чоловік не відступає і так легко не здається. Глядачу завжди будуть подобатися адвокати від яких буде віяти непохитністю та впевненістю. Знаєте, який феномен Донована? Для нього важливе будь-яке життя, незалежно чи це російський шпигун, чи ще молодий студент чи американський розвідник.
Велике спасибі сценаристам за те, що адвокат не здається надлюдиною, його легко можуть пограбувати, принизити та посадити у в’язницю. Така задумка ще більше приваблює глядачів до головного героя.
Ще одна перлина фільму – Абель(російський шпигун). Зовсім не схожий на типових кіно шпигунів, яких ми звикли бачити. Нічим непримітний підстаркуватий чоловік із неквапливими рухами та своєю філософією. Чого лише вартують дві його фрази: «Стойкий мужик…» та «А це щось змінить?» Остання стосується того, що він ніколи не показував свого хвилювання та й емоцій загалом.
Крім чудової роботи з акторами, Спілберг зумів витримати правильний для подібних подій баланс. Події настільки продумано чергуються, що темп оповіді підтримується постійно. Режисер зумів максимально доступно(навіть таким далеким як я) кінематографічною мовою розповісти історії людей. Ви можете собі уявити, що Спілберг дозволить собі упустити якусь деталь? Правильно, такого не буває.
Загалом вся ця епопея з обміном та шпигунами, акторами(чого вартує лише Хенкс), одягом та декораціями, кольорами та зйомкою надихає і зачаровує. Час з такими фільмами летить неймовірно швидко. Ще один шедевр Спілберга побачив світ.Вартісних вам фільмів, а я біжу читати про шпигунів.