«Еверест – найнебезпечніше місце у світі» (цитата з фільму «ЕВЕРЕСТ»)
Не знаю, чи це правда, але найвища гора планети Земля точно не дає себе легко підкорити. Вона забирає життя у тих, хто не готовий виживати в таких умовах, де виживати неможливо. Надзвичайно трагічно закінчився підйом шукачів пригод 10го травня 1996 року. 8 підкорювачів Евересту потрапили в бурю і загинули. Через 19 років після трагедії у кінотеатрах з’явився фільм, який, ґрунтуючись на реальних подіях, оповідає історію тих, хто в травні 1996 вийшов на грець із стихією. Режисером стрічки став Бальтазар Кормакур. Головні ролі зіграли Джейсон Кларк (Роб Голл), Джейк Джилленгол (Скотт Фішер), Джон Бролін (Бек Уезерс), Джон Гоукс (Даг Гансен) та інші доволі відомі актори. Фільм вперше вийшов на екрани 2 вересня 2015 на 72-му Венеційському кінофестивалі. Допрем’єрний показ в Україні розпочався 17 вересня, а прем’єрний – 24.
За декілька тижнів стрічка вже встигла отримати безліч відгуків від іменитих кінокритиків. Ентоні Лейн, відомий критик, який працює на «Нью-Йоркер» написав, що «Еверест» має ту ж саму проблему, що і Еверест – забагато людей». Віктор Матізен, згадуючи стрічку, говорив: «Ніхто не може заперечити, що левова частка «Евересту» – на неймовірній висоті». Загалом про фільм говорять хороше, хоча, як кажуть, в бочці меду є своя ложка дьогтю.
Мені здається, що фільму чогось не вистачає. Я довго думав, чому після перегляду «Евересту» у мене залишився якийсь дивний післясмак. І доміркувався до того, що мені здається, що у стрічці можна б було трішки по іншому розставити акценти. Я вважаю, що подвиг Бека Уезерса, який, наче головний герой твору Джека Лондона «Любов до життя», повернувся з того світу, повернувся до життя, коли всі його вважали вже мертвим, залишився недооціненим. Я б зробив саме Бека центральним персонажем, розказав би його історію повніше і не дав би їй загубитись серед інших сюжетних ліній. До слова, сюжетних ліній справді було дуже багато. Розумію, що сценаристи не хотіли про когось забути, але, як вже зазначалось раніше, глядачеві важко встежити за усіма героями і їхніми долями. Також, особисто я, не помітив кульмінації. Фільм тримав у напрузі до кінця, але кульмінація, на мою думку, мала б емоційно виділятись у стрічках такого жанру. Та я б не хотів лише критикувати фільм, який все ж, попри те, що, на мою думку, має кілька недоліків, вартий уваги. Наприклад, фраза «Чому ми піднімаємось на Еверест? Тому що ми можемо» заставляє переглянути свій світогляд і добряче замислитись над своїм життям.
Стосовно гри акторів не буду «розтікатись мислю по древу», скажу лише декілька слів: вона була дуже якісна. Ще також хочу зазначити , що жіноча частина акторського складу (особливо хочу відмітити Кіру Найтлі та Емілі Уотсон), прекрасно передали емоції людей, які неймовірно переживають за своїх близьких, але через певні перешкоди не мають змоги подати руку допомоги тим, кого люблять.
Підсумовуючи, я б дав фільму «четвірку» за п’ятибальною системою. Бо, як вже казав, це історія від якої кров у жилах стигне, але, щоб її розповісти краще, треба було б розставити по іншому акценти.