Що воно таке, той кіч?

З часу виникнення слова «кіч» минуло вже майже півтора століття. Ви собі можете уявити? Це вже й «Кармеліта» на пару з «Бідною Настею» встигли закінчитися, а ми досі не можемо визначитися з таким модним поняттям.

Саме слово «кітч» нам подарували німці, а могли б і щось смачніше здарувати! Адже кіч – це навіть не стиль, а якесь безладне змішання стилів, поєднання непоєднуваних елементів, дисгармонія і хаос.

Всезнаючий тлумачний словник дає визначення кічу як напрямку сучасної культури, розрахованого на масового споживача, що характеризується безідейністю, розважальністю та примітивністю.  Старий добрий дядько Google каже, що кіч – це термін для означення низькоякісної речі масової культури, творів, яким бракує смаку та сучасного псевдомистецтва.

Основною його ідеєю є глузування над історією і художніми традиціями, смаками і стилями. Знаєте, це як солідна аристократка на котру одягнули кепку відомої бейсбольної команди. Дешево, позбавлено смаку, але от імітація унікальності прямо-таки в десятку!

У сучасному світі кіч стає настільки усепроникним і всеприсутнім явищем, що спеціальністи виділяють кілька його різновидів. Ретрокіч – мода на колекціонування речей, котрі були популярними ще за часів бабці Австрії: статуетки, коробочки, килимки, листівки.  Ярмарковий кіч – сучасні ринкові кішки-скарбнички, іграшки, котрі віддалено нагадують народні. Тепер я точно знаю, що моя бабуня йде в ногу з модою, в неї вдома хоч музей кічевських скарбів відкривай. Неокіч, що включає в себе дизайн-кіч, гаджет-кіч – різного роду сувеніри, що відрізняються вражаючою безглуздістю: авторучка – кишеньковий ліхтарик, запонки з термометром або гармата, що стріляє сигаретами.

Для інтер’єрів у стилі кіч характерні сентиментальність, крикливість кольору, надлишок декору, підробки під дорогі матеріали. Пішло це з тих часів, коли провінційні готелі прагнули походити на столичні, а міщани з середнім достатком хотіли виглядати не бідніше заможних дворян. Візуально цей стиль виявляється в надмірно яскравих кольорах, захаращення потрібними і зовсім недоречними речами, змішанням елементів інших стилів і виставленими на показ атрибутами багатства.

У літературі хорошим прикладом кічу є «бульварне чтиво», котре вирізняється помпезністю вбрання, надмірністю коштовностей, насиченими описами побуту та довгоногими красунями з сигареткою  в кабаре. Кічева література потягнула за собою і кінематограф. Серед нових кічевих стрічок мистецтво знавці виділяють «Іронія долі. Продовження», «Мушкетери двадцять років опісля» та «Повернення мушкетерів».

У кічевій архітектурі – це щось крикливе, позбавлене сенсу, абсурдне, але головне нове. До прикладу, всім нам відомі садові гноми або ж умивальники у формі мушлі.

Навмисний кітч – явище рідкісне, особливо якщо він стає справжнім витвором мистецтва. Особливо полюбився цей стиль молоді та нігілістично налаштованої богемі. Тут, як і всюди, діє правило «золотої середини». Ти можеш в міру витримати стиль кіч і будеш в тренді, а можеш переборщити і перетворити це все в суцільний хаос.

Так що, перш ніж говорити про що-небудь «та це ж кіч, брати мої!», – подбайте про доречну інтонацію: засуджуючу чи захоплену.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *