17 09/16
12:06

«Що залайкали — те й читають»


«Що залайкали — те й читають»

У п'ятницю, 16 вересня, відбувся “круглий стіл” на тему “Cоціальні мережі як інструмент популяризації читання” від журналу «ШО» у львівському пабі “Купіца”. Модератором лекції стала Ірина Славінська — літературна оглядачка часопису.

0
Подякували: Ще ніхто не дякував
0
294

У обговоренні взяли участь: маркетинг-директор Громадського телебачення та автор книжкового флешмобу #bookchallenge_ua Марк Лівін, літературна оглядачка часопису «ШО» Ірина Славінська, автор блогу «What are you reading?» Катя Толокольникова, прес-секретар Літературної корпорації Meridian Czernowitz Лілія Шутяк та слухачі дискусії.

На зборах розглядались такі питання:
Популяризація читання в Україні. Як правильно донести інформацію до людей, аби вони почали читати.
Як зробити так, щоби люди в Україні читали частіше та активніше? Як, говорячи про популяризацію читання в Україні, завдяки піару можна зробити успішною книжку з порожніми сторінками?

Ірина Славінська: Пам’ятаю, як Андрухович, Жадан, Ірванець читали свої улюблені сторінки з «Антології української поезії ХХ століття». Дійшла черга і до дуже культового українського поета Юрія Позаяка та його циклу «Алкохоку». Я побачила, що не всі в аудиторії впізнають ці рядки. І замислилася: скажімо, вірші Жадана цитують напам’ять, а публікації лайкають та поширюють. Позаяк же своєї поезії у соціальних мережах не публікує і, можливо, недоотримує своїх фанатів.
Якось я прочитала фрагмент коментаря на Facebook: «Що залайкали — те й читають». Ця схема пояснює багато книжок та подій, які стають або не стають успішними в українському літературному контексті. Так і народилася ідея цієї розмови. Бо «лайк животворящий» насправді працює на користь цієї літератури.

Марк Лівін розповів про свій проект: Рік тому ми з українською письменницею Катериною Бабкіною думали зробити щось таке для української літератури, за що нам потім не було би соромно. Так з’явився #bookchallenge_ua. Ідея була в тому, щоб узяти ту кількість книг, яку людина осилить. Дехто, як ми з Катею, читали і по 200 видань. Унікальне охоплення аудиторії проекту — шість мільйонів українців. Усі вони взаємодіяли з хештегом. І тепер ми залишили цей проект, але він продовжує жити.

Катя Толокольникова: Моє бачення популяризації читання реалізується за допомогою блогу. Він з’явився рік тому. Я відвідую різні містечка та країни і, коли бачу людину з книгою, роблю її фото за читанням. Люблю розмовляти з цими людьми. Найчастіше у мій блог потрапляють через соціальні мережі. Завдяки онлайн-комунікації моя аудиторія охоплює людей різного віку з різних країн: Швейцарії, Німеччини та Туреччини.

Лілія Шутяк: Ні для кого не секрет: якщо тебе немає в гуглі — то тебе не існує. Meridian Czernowitz веде свою сторінку у соцмережах уже близько шести років. Завдяки дослідженню ми побачили, що найкраще працюють Facebook та Instagram. В останньому пости після відвідування наших заходів з’являються найчастіше.

Також спікери обговорювали тему “Як перетворити віртуальну аудиторію на реальних живих людей, відвідувачів? І окрім лайків, вони мають особисто прийти на захід чи до книгарні.

Марк Лівін: У нас немає можливості продивитись сторінку кожної людини, тому це непросте питання. Але можна зрозуміти, як саме охоплення аудиторії впливає на конкретну цільову дію. Наприклад, аудиторію «Громадського» легко змотивувати перейти на сайт. Але після ознайомлення з чимось конкретним читач іде з платформи. Подальшої взаємодії немає.

Також додав, що я
кщо йде мова про літературні події, то слід завжди писати детальний та зрозумілий опис. Важлива логіка. Наприклад, зрозумілий хештег — пряма комунікація. Люди мають розуміти, яку цільову дію треба зробити.

Функціонал соцмереж сьогодні дає змогу використовувати увесь тип контенту. Якщо ми використовуємо тільки текст — ми зменшуємо ефективність взаємодії. Якщо порізати відео на кілька частин, то кожний шматочок — це абсолютно різні фокуси. Потрібно міксувати і завжди додавати щось нове. А такі речі, як гіфки та коуби, лише покращують цю взаємодію.

П
ро різні способи донесення інформації до людей розповіла Лілія Шутяк:
Не потрібно уникати й інших способів донесення інформації до людей, як,наприклад, афіші або анонс чи інтерв’ю на радіо. Так можна залучити і тих, хто не дуже активно користується соціальними мережами, або людей старшого покоління.

Б
агатьом відома теза, що, мовляв, «успіх цієї книжки — це просто піар — немає нічого цінного». Тому учасники дискусії підняли тему про те, як завдяки піару можна зробити успішною книжку навіть з порожніми сторінками?

Лілія Шутяк: можна розпіарити все. Найважливіший виклик для піарника — залишитись чесним із собою та людьми, які читають твій контент. Книжки мають вартувати того, щоби про них говорити. Тим не менш, книжковий піар у нас тільки розвивається, і це для нас є чимось новим та ефемерним.

Марк Лівін пояснив, що у нас мало хто добре розуміє, що означає слово «позиціонування». На Заході ним добре маніпулюють і примудряються видавати книжки з білими сторінками, називаючи їх арт-буками. Так само буває і з з розмальовками. Ніхто їх не купує, але скажи «розмальовка-антистрес» — і всі одразу починають знімати цей стрес.
Перше, що питають західні маркетологи: «Для кого написана твоя книжка?». В Україні це поняття практично нівельоване — лише дехто розуміє, для кого саме пише.

Про те, я
к зробити так, щоби люди в Україні читали частіше та активніше розповів Марк Лівін:
Насправді зараз аудиторія дуже легко вхоплює тренди і легко їх наслідує. Навіть ЗМІ засновують на цьому факторі. Наприклад, «Новое время» має колонки великих українських персоналій, а «Громадське» на початках найкраще використовувало ефект спільноти. Якщо читач може до тебе доторкнутись, прийти до тебе на читання, якщо ти відпишеш йому у коментарях чи у блозі, то він відчує свою причетність.


Н
а обговоренні були також присутні слухачі, постійні читачі журналу шо, прихильники учасників круглого столу Під час дискусії в залі лунало багато запитань та відбувалися жваві обговорення.

 

Спікери дійшли до висновку, що українців можна легко заохотити до читання. Наприклад, афішою, інтерв'ю чи радіо. Якщо це книга, то не потрібно обманювати людей і видавати книги напівпустими, називаючи це “арт-буками” Потрібно розуміти, для кого ця книга буде написана. Щоб люди почали частіше і більше читати, потрібно просто їм давати те, що в моді, адже зараз аудиторія дуже легко вхоплює тренди і їх наслідує.

 

Нагадаємо, під час Форуму видавців було проведено чимало “круглих столів”, конференцій, вечорів з письменниками, лекцій, майстер-класів та презентацій книг. 

Катерина КОСІВ 


Коментарі:


554
0
1004
0
875
0