Нікіта Нестеров про своє творче життя, джерела натхнення та плани на майбутнє

   Зовсім нещодавно ми розказали про камерний вечір поезії, що відбувся за участі львівської поетеси Анни Бабічевої та поета з Москви — Нікіти Нестерова. Молодим людям, які встигли оцінити талант обох авторів, прийшлись до смаку глибокі і зрілі вірші вісімнадцятилітнього Нікіти. Stud-Times вирішив дізнатись більше про поета, який так сподобався львів’янам.

— Як Тобі Львів? Що встиг побачити, де вдалось побувати?

Я встиг погуляти по центру міста. Дуже сподобалась архітектура — тут гарно. На жаль, не оглянув Львів настільки, наскільки хотілося б, але наступного разу обов’язково затримаюсь на декілька днів.

— Якщо ми вже заговорили про «наступний раз», то коли плануєш подарувати львів’янам ще один вечір поезії?

Ще точно не знаю, але планую приїхати приблизно через два-три місяці. Але це як обставини складуться, поки що точно сказати не можу.

— Зараз багато молодих письменників у своїй творчості використовують псевдоніми, однак, Ти до таких не належиш: Нікіта Нестеров — це Твоє справжнє ім'я.

Так, все так. Спершу я сам хотів писати під псевдонімом, але склалось так, що я зареєструвався на сайті «стихи.ру» під своїм іменем. Гарного псевдоніму, який би мені насправді сподобався, я так і не придумав, а потім і необхідність в ньому зникла, адже мене почали запам'ятовувати Нікітою Нестеровим.

— Що для Тебе поезія: хобі, робота, захоплення?

В цьому плані останнім часом все кардинально змінилось. Якщо раніше я писав тільки для себе, то зараз мене запрошують в різні міста, де я читаю свої вірші слухачам. Я справді задумуюсь над тим, щоб почати займатися цим професійно. Поєднувати виступи і навчання, викладаючись і там, і там на «відмінно» не виходить.

— Згадай свій перший вірш. Коли Ти його написав, що чи може хто надихнув Тебе? Розкажи все, що згадується при поєднання слів «Мій перший вірш».

В дитинстві я писав вірші, але це скоріше нагадувало дитячу гру. А от серйозно писати і, що дуже важливо, зберігати написане я почав відносно недавно, в квітні минулого року. Саме тоді в мене з’явилась чудова дівчина, заради якої і був написаний перший вірш під назвою «Азимут».

— Що Тебе надихає зараз?

Навіть не знаю, різні дрібниці… Стільки всього прекрасного і дивовижного нас оточує. Я черпаю натхнення у всьому: в поцілунках, взаємовідносинах, чудесах, навіть крихітних і невловимих на перший погляд.

— Скільки часу Ти витрачаєш на написання одного вірша?

Буває по-різному, але майже завжди коли я починаю писати вірш, то вже не залишаю його написання допоки не занотую думку, яка виникла в голові. Якщо бути більш точним і говорити про конкретний проміжок часу, то думаю, що один вірш народжується приблизно на протязі 2-ох годин. Іноді рядки приходять зовсім не тоді, коли є можливість їх занотувати. В таких випадках приходиться багато запам’ятовувати.

— Який із написаних Тобою віршів Твій улюблений?

З-поміж моїх віршів найулюбленіших у мене немає. Я не можу виділити конкретний рядок чи стовпчик, від якого я в захваті. Проте всі мені говорять, що «Схема метро» - мій найкращий вірш. Два дні назад я виступав в Одесі разом зі своїм хорошим другом і поетом Річардом Роудом. В вільний час ми пішли на Молдаванку (район Одеси — прим. автора), і я зробив собі тату у вигляді схеми метро.

— Тату у вигляді схеми метро – це визнання того, що вірш з аналогічною назвою – найкраще з того, що Ти написав?

Вірш у даному випадку зіграв дуже посередню роль. Насправді, метро  — це частина мого натхнення. Московське, Київське, Харківське, Єкатеринбурзьке, Мінське — я дуже люблю метро.

— Знаю, що Ти полюбляєш читати книжки. До одного зі своїх віршів під назвою «Дрібниці» Ти навіть хотіли написати епіграф із «Записок коло подушки» японської письменниці Сей Сьонагон. Можливо, є й інші письменники, які впливають на Тебе і Твою творчість загалом?

Так, таких письменників дуже багато. А взагалі мене може надихнути абсолютно будь-яка книжка, незалежно від того хто її написав. Зараз я перечитую Сергія Жадана. Мені подобається українська мова. Хоча я не вільно володію нею, та читаю українською вже дуже добре.

— Чи задумувався Ти над написанням книжки?

Так, я вже задумувався над цим питанням. Найперше мені хочеться, щоб вийшов збірник моїх віршів.

— А як щодо написання якогось роману в двох томах, наприклад?

Про це я, зізнаюсь, теж думав!

— Про що йтиметься в книжці?

Це буде роман, що базуватиметься на реальних подіях: про те що мене оточує, про різні дрібниці, на які, можливо, не всі звертають увагу. Мені б дуже хотілось поділитися своїми думками з читачами у вільній від рими формі.

— Як Ти відносишся до прихильників і чи є такі на цьому етапі творчості?

Все відбувається так швидко! Мій перший тур закінчився лише в листопаді, зовсім нещодавно. Люди, яким я читаю вірші, зустрічають мене дуже тепло. Мені подобається, що вони мене не тільки слухають, але й чують, відчувають, оцінюють душею мої вірші. Прихильники… Я ще, чесно кажучи, не розібрався в цьому. Все це дуже незвично для мене. Дівчинка з Тюмені подарувала мені браслетик (показує браслет на руці — прим. автора), а ще книжку! Будь-яка увага є дуже приємною.

— Якими є Твої найближчі плани?

Приїхати додому! (сміється — прим. автора) і готуватися до наступної поїздки звичайно!