Модна жіночка «Загорецька Людмила Степанівна»

Якщо десь почуєте «Загорецька Людмила Степанівна», не спішіть питати «Це хто така?». Краще запитати «Це хто такі?». Бо це не одна жінка, а четверо хлопців! «Загорецька Людмила Степанівна» —  назва команди КВН, що з’явилася у Львові менш ніж рік тому. «Stud-Times» не оминув нагоди поспілкуватися з такими цікавими людьми.

Сашко Лопушанський, Віктор Розовий, Святослав Антіпов та Андрій Лазарець — четвірка, яка заінтригувала прихильників КВНу оригінальною назвою, класними жартами і... невидимими учасниками.

Вже на початку розмови КВНівці сказали, що пообіцяли мамам не говорити дурниць. Тому інтерв’ю мало вийти дуже серйозним. Однак стільки смайлів в одному матеріалі на stud-times.com.ua ви ще точно не зустрічали! Про будні тих, хто смішить людей, — у матеріалі.

— Ви стали відкриттям львівського КВНу-2011! Не важко з таким званням?
— У нас після всіх зимових свят хіба важкість в шлунку, а не важкість від тягаря слави (сміється). Ми не вважаємо себе популярними.

— Складається враження, що ви виникли з нізвідки. Але ж кожен з вас вже давно грає в КВН.
— Історія у нас мексиканська. Була велика родина «Наслідки Політехніки». З неї вийшло дві команди: «5 Х 1.70м» і «Пазітів». Ми були у «5 Х 1.70», але ця команда себе вичерпала – тож було створено «Загорецьку Людмилу Степанівну».
 

— Це питання мучить всіх, хто хоч раз про вас чув: то хто ж така пані Загорецька?
— Реальної Загорецької Людмили Степанівни не існує. Принаймні ми з нею не знайомі (сміється). Коли ми сиділи на репетиції, придумуючи назву, згадали про одну людину... Мусимо зізнатися, в неї схоже ім’я. Але ми не могли його використовувати, бо ж та жінка могла образитися! Тому назвалися трохи інакше. Загалом назва втілює збірний образ жінок старшого віку з відповідною поведінкою і застарілими поглядами на життя.
 

— Але в одній з ігор КВН ви таки вивели на сцену дівчину в купальнику, яку представили як Загорецьку. Щось не схожа на жінку старшого віку!

— Ця дівчина – Ілона Шкурко, наша знайома. Вона також грає в КВНі, вчиться в Політехніці. Всі звикли до нашої байки, що Загорецька – то прибиральниця, а тут на сцену вийшла молода, красива дівчина – одне слово, нам вдалося здивувати публіку! Планували сюжет з нею як одноразовий прикол. Але щось так виглядає, що за нею всі сумують! Так що, може, вона з’явиться в наших номерах ще раз.

— А Пшишек і Пшенек...
— КШИШ І ПШЕМЕК!!! Шо ти їх так ображаєш? Вони тут стоять! Не хочуть сідати за столик, не люблять того... Кшиштоф і Пшемислав – є такі польські імена. А Пшишек і Пшенек – то ж треба... Хоча хлопці звикли. Як тільки їх не називали: Святек, Пщищек... Люди, майте совість! Багато років тому, коли ми тільки починали грати в КВН, нас було всього двоє: Сашко Лопушанський і Віктор Розовий. Тоді було прийнято, що команди КВН мають бути великі. То ми й вирішили, що будемо на сцені двоє + з нами будуть два невидимі поляки, щоб команда більшою здавалася (сміється). Потім до нас приєдналися інші учасники, тож ідею з невидимими друзями закинули. А коли створили «Загорецьку Людмилу Степанівну», згадали прикол з неіснуючими гравцями – і нарешті дозволили їм з’явитися на сцені.

— Хто придумав, що виступатимете в шортах?
— Нам ця ідея прийшла в голову кілька років тому. Ніхто ще в таких коротких шортах не виступав, ми й створили свою фішку.

— По ногах не дує? Ви на останній грі вже в колготах були...
— Ой, взимку – дуже дує! На одній грі в Закарпатті було Та-а-а-к холодно – думали, подуріємо. Але заради КВНу ми готові і на таке!

— Отже, один раз дуже замерзли. А ще якісь екстремальні випадки були?
— В Луцьку є зал з дуже довгою сценою – метрів з 50. Там поки вибіжиш на її середину – задихаєшся. А бігати треба постійно! Крім того, в тому залі вузький прохід між сценою і стіною. Так що коли нарешті добігав до куліс – можна було запросто влупитися в стіну перш ніж потрапиш в прохід.

— Бачу, виступаєте весело. Але щоб вам дозволили виступити, треба придумати класні жарти. Як ви їх складаєте? Невже чітко визначаєтеся з часом і місцем, приходите і починаєте придумувати жарти за розкладом?
—  Коли ми збираємося на репетицію, то найчастіше починаємо сваритися.

— Всі четверо?
— Нє, Віктор сам з собою свариться (сміється). Найчастіше приносимо ідеї – і якщо вони подобаються більшості, то ставимо жарт у програму.

— Як вибираєте сюжети для виступів?
— Є два принципи створення сюжету. Це щось актуальне або це просто смішний випадок, який раніше не обігрували чи не обігрували так, як це бачиш ти.

— На останніх іграх КВНу  було дуже багато жартів про маршрутки.
— Бо це актуальна тема. Але актуал – та сфера, в яку «Загорецька» намагається не лізти. Бо зразу ясно, що багато команд  жартуватимуть саме на ту тему. По-перше, будуть повтори. Їздити по тому, що вже обкатане, – то, як мінімум, нецікаво. По-друге, якщо ти жартуєш на тему, вже використану до тебе, твій жарт або найсильніший, або його не має існувати. Про політику теж не хочемо говорити зі сцени, як і про шоу-біз... Ну нас там хіба що Леді Гага цікавить (сімється).

— А щоб залізти на якийсь сайт, трохи анекдотів почитати?
— О це ні, ніколи! Все придумуємо самі. І дуже прикро, коли команди з такими-от «пальоними» жартами, взятими з нету, починають вигравати. На «Осені Політехніки» ми через подібний плагіат з одними хлопцями ледь не битися хотіли. Правда, є випадки, коли придумуєш жарт, а вже існує подібний – однаковий хід думок у тебе і в автора того анекдоту, що зробиш? В цьому випадку не пускаємо на сцену вже придумане. І радієм, що нас попередили про збіг.

— Як ви визначаєте, який жарт смішний? Вам самим має бути смішно?
— Ну так!

— Що, отак собі сидите і зі сміху вмираєте?
— Ну так! Правда, є ще інший варіант: ти прийшов, сказав, що придумав, всі у відповідь: «Так, це круто!». Бо, якщо чесно, розсмішити нас – це трохи тяжко. За роки в КВНі звикаєш до гумору! Дуже часто в жарті нас захоплює хід думок, який використовували автори. Сидиш собі й думаєш: нє, ну ЯК вони до цього дійшли? Тому ми можемо сміятися з якихось банальних тупих жартів, а коли маємо щось справді варте – логічно думаємо, чи сподобається воно публіці.

— Мабуть, маєте якісь табу в темах?
— Загалом не прийнято жартувати на тему війни – ми її не чіпаємо. Чорний гумор у нас час від часу з’являється, так само як і жарти на межі фолу, але тут все залежить від того, як ці жарти подати. Відвертої вульгарності не приймаємо. Якщо жартувати про неформалів, то також є ризик, що велика аудиторія не сприйме – це жарти для вужчого кола людей. А ще нам «не йдуть» жарти про стосунки хлопців і дівчат. Це для нас не табу, просто нам ця тема наразі не дається.

— На іграх КВНу спершу жарти команд слухають редактори. Вони можуть якісь жарти забракувати, якісь радять переробити. Завжди згідні з рішеннями редакторів?
— Бувало, що ми не погоджувалися. Сперечалися, протестували. А потім до нас доходило, що забракували справедливо. Взагалі «Загорецька Людмила Степанівна» дуже чемно ставиться до критики.

— А самі оцінюєте виступи інших команд?
— Це неможливо! За кулісами думки в зовсім інакшу сторону йдуть: переживаєш, вирішуєш організаційні питання, навколо всі бігають, сперечаються, готуються. Тобто за сценою — інший світ. Ми тільки слухаємо, чи жарт «заходить», тобто сам жарт не чуєш, але чуєш реакцію залу.

— Чи маєте якісь забобони? Наприклад, нитку зав’язати на щастя, розлити воду перед виходом на сцену?
— О, хотіли б бачити команду, що в усьому тому хаосі перед виходом на сцену ще й воду встигне розлити. Або яка переживатиме: «Куди ти пішов, в тебе нитка не зав’язана!» (сміється).

— КВН – це хобі чи спосіб заробітку?
— Це хобі, на яке ми самі тратимо гроші. Почати заробляти команда може, якщо «варитиметься» в цій сфері довгий час – років п’ять, шість, шість і один місяць!

— Ви протягне шість і один місяць?
— Нє, ну ми думали зупинитися на 5 роках і 9 місяцях... Але буде видно!

— Якщо КВН не приносить грошей, то навіщо вам витрачатися на участь в іграх ще й в інших містах?
— Ігри в інших містах – це величезний досвід і практика. Крім того, «Загорецька» не хоче бути просто львівською командою. Ми хочемо потрапити в інші ліги України. Для цього потрібно виступати по різних містах, щоб всюди знали про таку цікаву жіночку як «Людмила Степаніна».

— Маєте в своїй історії виступи, за які вам соромно?
— Маємо, але не скажемо які :). Хоча... Колись давним давно (ще в складі старої команди) був один виступ... ми не тільки не розсмішили зал – здається, ми його засмутили :). Але то був 2006, наша команда тільки починала займатися КВНом, була зелена і поняття не мала, як виступати правильно. Таке можна пробачити. Нам ніколи не було сумно чи соромно за провальні виступи. Але ми завжди після неприємних інцидентів робимо висновки – і стаємо досвідченішими!
 

— Ви взнаєте про склад журі наперед, щоб потім про тих людей жартувати зі сцени?
— Не робили такого... Але дякую за ідею!

— Оскільки «Stud-Times» пише про студентське життя, не можу не запитати: якими студентами ви були? І як ставилися до навчання?
— Чемно ходили на пари. Всі захистили дипломи на п’ятірки, Саша Лопушанський — аспірант, він два дипломи захистив. Андрій саме зараз захищається. Мусить продовжити традицію, тож, сподіваємося, матиме 5! В нас не було такої фішки — прогулювати пари. Ми всі вивчали точні науки, якщо там прогулювати пари, то можна вішатися — складно потім наздоганяти. Взагалі, що б там хто не говорив, радимо всім зрозуміти: знання – це хороша штука! Неначитаним та неосвіченим всюди складно. І в КВНі ти не зможеш жартувати з пустою головою, потрібен певний багаж знань. Ясно, що зі знаннями по якійсь вузькоспеціалізованій темі (наприклад, по геодезії) багато не пожартуєш. Але література і філософія – це те, що розширює горизонти, так що їх треба знати.

— А чи часто любите похвалитися в компанії, що граєте в КВН? Може, дівчата, дізнавшись про такий факт, відразу хочуть знайомитися?
— Та ти що! Ми в компаніях, навпаки, стараємося замовчувати, що граємо в КВН. Бо відразу відбувається діалог типу: «Ти з КВН? – Ага. – О, ану давай, пожартуй, розвесели нас!». Насправді ми дуже замкнуті люди, соціопати, з нами важко розмовляти.
 

— То ви, очевидно, дуже довго готувалися до інтерв’ю?
— Дуже довго! Наперед прикидали варіанти, що нас запитаєш, прописували собі відповіді, напам’ять їх завчали, щоб часом не ляпнути зайве.
А якщо серйозно, то серед гравців КВНу є дуже різні люди. Так що не можемо сказати, що ми всі серйозні, чи, навпаки, завжди в центрі уваги.
Щодо нашої команди, то «Загорецька Людмила Степанівна» не вважає себе медійним обличчям – ми просто робимо те, що подобається. Тому на YouTube свій аккаунт не відкриваємо, Вконтакті своєї групи не плануємо.

— Якщо ж фани це зроблять?

 — Та наразі фанів не помітно... А з’являться – будемо боротися (сміється).