Добре там, де нас нема

Розмова з українцем який тільки-но повернувся з Греції. 

Мабуть, і справді так є. Щасливе далеко залишається щасливим поки ти туди не приїдеш і виявиться, що не так вже й далеко і не таке вже й щасливе. Іноді мені здається, що велике переселення народів насправді ніколи не закінчувалось, а тривало постійно, і зараз впринципі продовжується. Більшість людей в нашій країні прагнуть емігрувати, або, принаймі, відпустку провести в якомусь близькому чи далекому зарубіжжі.

Все ніби логічно. Світ хочеться побачити, кращого життя пошукати. Поїздити, подивитись як люди живуть. Когось просто на екзотику тягне, наприклад, в Амстердамі пошукати просвітлення, наїстись суші й напитись саке в Японії, а комусь просто схотілось в Тайланді побувати. А так, варто також окремо згадати і паломників до всіляких святих місць. Ці всі поїзки це ніби й справді добре, позитивно. Але звісно ж, є й інший бік медалі. Соціальні сироти, розбиті сімї, відтік молодих талановитих, кваліфікованих, старіння нації і все таке. І з всіх можливих ЗМІ так і лиються потоки про те, як же це погано, недобре і сумно. Все ж, варто посміхнутись. Не все так зле.

Останнім часом помітила дивну тенденцію – молодь почала повертатись. От вже й з щасливого дальоко ниють в слухавку «Ці Штати такі нудні» або ще «Тут все таке стандартне. Ніякої оригінальності» і «Хочу в Україну!» та «Я цієї осені повертаюсь».

Чуєш таке і посміхаєшся.  Сентименти тут зайві. Просто мимоволі починаєш пишатись своїм поколінням, а бабусям, яким «маладьож зовсім нікудишня, працювати не хочуть, місце не уступають, тільки думають як виїхати» перестаєш вірити. Пощастило поспілкуватись ще з однією людиною, яка нещодавно повернулась в Україну. Олег приїхав з Греції.

— Скільки часу ти провів в Греції?

— 2 роки. Якщо бути точним то 2 роки 2 місяці і 11 днів.

— Коли їхав які мав уявлення про цю країну?

— Приблизно такі як і кожен типовий українець. Вважав що там щастя на кожному кроці, вічне сонце, пляж під балконом, легка робота  і багато відпочинку.

Впринципі воно там так і є. якщо ти дочка чи син мільйонера або витрачаєш мінімум 200 євро щодня на забезпечення власного комфорту.

— А яким було твоє перше враження від переїзду і як воно змінилось з часом?

— Перше враження… навіть не знаю. Дивно було, незвично. Отак вирватись з одного оточення і зануритись в інше. Щось подібне, мабуть, всі під час переїзду переживають.  А з часом просто до всього що було іншим звик. Щоправда, в Україні якось веселіше було.

— Можеш порівняти Україну й Грецію, де краще?

— Порівнювати неможливо.  Дві дуже своєрідні країни. Насправді важко сказати де краще жити. Всюди є проблеми, просто в кожної країни вони свої.

— Що тебе там найбільше вразило і запамяталось?

— Чомусь люди переважно запам’ятовують щось негативне. От і мені запам’ятався найбільше негатив. В Україні я ніколи не бачив наркоманів, а в Греції, зокрема в Афінах, де я жив, складалось таке враження що вони є власниками центру міста. Я, незважаючи на чудову фізичну форму, гуляти центром не наважувався. Там ніколи не знаєш коли якийсь зомбі-наркоша надумає перерізати тобі горло за кілька євро на чергову дозу.  І це далеко не українські пацанчики в спортивних костюмах, які гоп стоплять. Там справді є причина похвилюватись за життя.

— Чи багато там українців?

— В Греції проживає приблизно 11 мільйонів людей. З них приблизно 20 тисяч — українська громада. Думаю, це багато. 90 % тих українців з якими я там був знайомий мали неповні сімї, тобто без батька чи без матері. Дітям переважно було не більше 15 років.

— Як греки ставляться до наших, з чим найчастіше повязані труднощі?

— По-різному. Іноді з розумінням, іноді агресивно. Багатьом грекам не подобається той факт що кожен десятий в їхній країні — приїжджий а також те, що з популяризацією анархії і антифа почало зявлятись багато афроамериканців, що зумовлює стрімкий розвиток наркоторгівлі.

До заможних українців греки ставляться з повагою, дуже не люблять коли до них приїздять без грошей. Їх страшенно дратує коли хтось приїздить працювати посудомийкою чи двірником.

— Знаємо, що Греція зараз в дуже складному економічному становищі. Як воно відбивається на простих смертних?

— Так, Греція зараз на грані дефолту. Сьогодні її шанси на обвал — 91%. Не думаю що її врятує 100 мільярдів євро. Це тільки на якийсь час відтягне дефолт. На даний момент Греція в набагато гіршому становищі ніж Україна. Простим смертним постійно врізають виплати, вони ж виходять страйкувати і трощити все що бачать. Словом, показують які погані політики. Який народ такі й політики. В Греції націоналізм сьогодні не в моді. Старші греки розуміють суть проблеми, молодь же зовсім не хоче розвивати власну країну. Всі мріють лише про легке життя і вічний відпочинок. Знаєш яке життя для середньостатистичного грека є більш – менш ідеальним? Добути грошей на квартиру, потім купити ще одну. В одній жити, іншу – здавати. І жити на ці гроші, так, щб ніколи не працювати.

— Чому ти повернувся?

— Моє повернення жодним чином не пов’язане з економічною ситуацією. Просто не відчув Грецію домом. Там інша культура. Та й приїхавши туди треба було все починати спочатку. Це ніби просто, коли тобі 18, але тільки на перший погляд.

— Чи плануєш ти згодом повернутись в Грецію?

— Я над цим ще не думав, тільки ж в Україну повернувся. Ще не знаю, можливо.

— Що б ти хотів сказати людям які прагнуть виїхати з України?

— Немає жодного значення де ти живеш. Проблеми є всюди і від них неможливо втекти. В Греції просто моря було набагато більше. Там анархісти, в Україні гопники. Проблеми по суті однакові, просто інтерпретації різні. Неможливо втекти в «щасливе далеко», його можна створити навколо себе.