16 03/11
23:50

Зарубіжні теорії і модулі. Відповіді на другу контрольну роботу.

Відповіді  на самостійну підготовку до модульної контрольної тестової роботи № 2 за матеріалами блоків В і С

Назвіть учених, які виділяють по п’ять функцій журналістики. Анатолій Москаленко, Володимир Шкляр, Володимир Владимиров, Ігор Михайлин, Сергій Горевалов

Сформулюйте складники вертикальної форми передачі інформації. По вертикалі інформація передається від покоління до покоління, формуючи історичну пам’ять, духовність, національну свідомість, гордість і менталітет народу, базовий (ресурсний) рівень знань – національну освіту, культуру, традиції, громадську думку, виховний ідеал, норми поведінки, цінності, орієнтації, тобто сприяє вертикальній ідентифікації людини, формує почуття її національної ідентичності, гідності на основі одержаних від довкілля знань, досвіду, традицій, звичаїв, чим задіює вертикальні генно-етно-середовищні творчі механізми

Сформулюйте складники горизонтальної форми передачі інформації. Горизонтальні інформаційні зв’язки передбачають рух на рівні одного покоління чи особи і, таким чином, формують інтелектуальну власність народу, науку, системи інтелектуальних національних центрів, різні творчі та інноваційні організації: „У цих формах людина виступає не лише об’єктом впливу інформації, а і її творцем, тобто активним творчим суб’єктом. Створюючи суспільно нову інформацію (знання, досвід), тобто прирощуючи існуючі знання та досвід на якусь величину І, людина не лише самоідентифікується з іншими членами спільноти, але й самоутверджується через створене як особистість, стає лідером завдяки інтелектуальному, духовному чи іншому творчому внеску в суспільний розвиток своєї країни і не лише своєї”[1]. Горизонтальні зв’язки задіюють пошуково-особистісно-національні механізми творчості, детерміновані

Продовжте думку С.Вовканича про те, що журналістика як один із функціональних елементів духовно-інформаційна мобільність нації, як психогенне і соціокультурне ядро, співвідповідальна... як джерела (чинника) та форми (механізму) реалізації, тобто у зв’язку окремого із загальним

Феноменальність журналістики як онтологічного і соціокультурного явища. Феноменальність журналістики як онтологічне і соціокультурне явище базується насамперед на ґенетично-продуктивній, а не історично-подієвій парадигмі.

Розуміння поняття „медіа”. медіа (англ. media) – просто засоби передачі інформації 

Розуміння поняття „мас-медіа”. мас-медіа (англ. mass media) – комплекс різноманітних засобів для доставки інформації масовій аудиторії. Крім ЗМІ, це книжки, брошури, кіно, відеокасети, компакт-диски... 

Розуміння поняття „комунікація”.Комунікація (communication) – передача повідомлень і спілкування за допомогою обміну інформації.

Розуміння поняття „масова комунікація”. масова комунікація (mass communication) – поширення інформації за допомогою преси, телерадіомовлення та інших її носіїв і виробників інформації для більшості громадян суспільства. Вона передбачає спілкування за допомогою означених засобів комунікації, тобто спілкування на основі інформації; соціально-культурна взаємодія людей, груп, організацій, держав та регіонів з допомогою інформаційних зв’язків

Розуміння поняття „засоби масової комунікації Засоби масової комунікації (англ. media) – синонім до мас-медіа.

Складники виробничо-розповсюджувального комплексу системи масової комунікації. „ЗМК – весь виробничо-розповсюджувальний комплекс системи масової комунікації: а) комунікатор-ініціатор масового соціального спілкування з аудиторією і всередині її, б) носії і канали масової інформації (ЗМІ) і в) масова інформація як засіб спілкування.

Розуміння поняття „засоби масової інформації”. поняття „ЗМІ як спеціалізовані носії масової інформації, призначені для розповсюдження соціально значущої інформації невизначеній масовій аудиторії в широкому інформаційному просторі

Розуміння поняття „журналістика”. Журналістика – соціальна система, покликана шукати, переробляти і передавати актуальну соціальну інформацію з допомогою спеціалізованих комунікативних засобів (преса, радіо, телебачення, інтернет) для невизначеної масової аудиторії з метою її інформування, соціальної адаптації, а також відображення та формування суспільної думки. Журналістика – також особливий соціальний інститут, система різноманітних закладів, система видів діяльності; сукупність професій; система творів; комплекс каналів передачі масової

Характерні риси поняття „онтологія”. Онтологія (з грецьк. ontos – справжнє і logos – слово; поняття, вчення) – вчення про буття (на відміну від гносеології – вчення про пізнання), що досліджує загальні основи, принципи буття, його структуру та закономірності.

Суть явища „пропаганди”. Пропаганда (з лат. propaganda – призначене розповсюдженню) – поширення політичних, філософських, релігійних, економічних, науково-технічних та інших ідей і знань з метою формування в суспільній свідомості певного світогляду.

Розуміння поняття „Суспільна думка”. Суспільна думка – вияв суспільної свідомості, виражений у масових оцінках соціальними групами актуальних проблем; міркування в суспільстві про щось, яке схвалює чи засуджує, що впливає на регулювання поведінки індивідів та соціальних груп, нав’язує певні норми суспільних відносин (В.Тулупов).

Розуміння поняття „Суспільні інтереси”. Суспільні інтереси – системотворчий фактор журналістики, що складається з різних світоглядів, ідеологій, інших специфічних інтересів; „відповідає” за характер суспільної думки та концепції видавця/продюсера і типологічні модифікації ЗМІ.

Ідентифікація категорії „факт” відповідно до первинної моделі віртуалізації дійсності. Факт – це реальна ситуація, журналіст – це автор, адресант (комунікант), відправник, текст – це готовий мас-медійний продукт, різновид авторської (редакторської, організаційної) інтерпретації, читач – це споживач інформації, адресат (комунікат), одержувач.

Зі схеми очевидно, що читач (слухач, глядач), тобто адресат, знайомиться з дійсністю, засвоюючи факт, видозмінений принаймні двічі, тобто не факт-1, не факт-2 і навіть не факт-3, хоч формально це не факт-3, а факт-4, бо адресат – теж інтерпретатор, самоінтерпретатор, який по-своєму розуміє, сприймає, аналізує, трансформує факт-3. Тому не виключено, що факт-4 матиме продовження у вигляді факту-5,6... (за домашніми розмовами, переказами знайомим тощо).

Відповідність категорії „факт” (первинна модель віртуалізації дійсності) на основі вторинної моделі віртуалізації дійсності. . Бо факт-1 – це дійсність, а факт-4 – трансформована (прикрашена, спотворена...) дійсність, яка має спільні риси, з якою можна проводити певні аналогії, але по-різному прочитувати.

Цікава особливість – масовість, досягнута з допомогою тиражування, породжує новий, ірреальний (віртуальний) світ сприйняття. Ситуація „Факт-1 = Факт-4” системна і систематична, вона заперечує „неправильне” індивідуальне прочитання, оскільки виходить за межі одиничного, тобто формує іншу дійсність, що опирається на „Факт-4”.

Суть та особливості „теорії поля”.Теорія поля” К.Левіна – новий етап, теоретичне джерело коґнітивістів, що доповнює попередні ідеї, базовані переважно на перцепціях. Принципи дослідження проблем особистості, запропоновані в теорії поля, ширші за „образ”, важливим стає „мотив”. Отже, К.Левін зосереджує увагу не стільки на ґносеологічних, скільки на мотиваційних аспектах суб’єктно-об’єктних відношень. Чільними в „теорії поля” є ідеї середовища і валентності. Ідея взаємодії індивіда й оточення (середовища) дозволяє долати суто коґнітивні утворення, задіювати реальну поведінку.

Попередники коґнітивізму розуміють „поле” як перцептивну структуру, що безпосередньо сприймається свідомістю, а Левін – як змінно-поведінкову

Теорія Т.Ньюкома. Т.Ньюком запропонував її 1953 р. Складові – три взаємопов’язані точкові об’єкти: адресант (або комунікатор), адресат, об’єкт, япро який ідеться. Комунікаційна модель базується на збалансуванні трьох точок-складових у вигляді рівнобедреного трикутника (у піку – об’єкт, у нижніх точках – комунікатор та адресат). Ньюком заклав у модель аспект „позитив-негатив” (+ і -), і значно її ускладнив 

Чільні ідеї „теорії поля”.Теорія поля” К.Левіна – новий етап, теоретичне джерело коґнітивістів, що доповнює попередні ідеї, базовані переважно на перцепціях. Принципи дослідження проблем особистості, запропоновані в теорії поля, ширші за „образ”, важливим стає „мотив”. Отже, К.Левін зосереджує увагу не стільки на ґносеологічних, скільки на мотиваційних аспектах суб’єктно-об’єктних відношень. Чільними в „теорії поля” є ідеї середовища і валентності. Ідея взаємодії індивіда й оточення (середовища) дозволяє долати суто коґнітивні утворення, задіювати реальну поведінку.

Попередники коґнітивізму розуміють „поле” як перцептивну структуру, що безпосередньо сприймається свідомістю, а Левін – як змінно-поведінкову

 

 

 



 


Коментарі:


670
0
1073
0
957
0